22 червня запрошуємо до Великого залу, де у виконанні симфонічного оркестру Харківської філармонії під управлінням Юрія Янка, академічного хору ім. В’ячеслава Палкіна (художній керівник — Андрій Сиротенко) та солістів: Ольги Юріної /сопрано/, Олександри Кузьміної /меццо-сопрано/, Євгена Польового /тенор/, Володимира Єфіменка/баритон/, прозвучить грандіозний твір В. А. Моцарта, сповнений трагедії та скорботи.
«Реквієм» Моцарта — остання, незавершена робота композитора. Історія його створення загадкова.
Влітку 1791 року в двері Вольфганга Амадея Моцарта постукав чоловік, одягнений в чорне. Чемно вклонившись, за умови повної конфіденційності незнайомець зробив композиторові незвичне замовлення — заупокійну месу – реквієм. Посланець просив Моцарта вкласти весь свій талант у цей твір. Як з’ясувалося пізніше, «Реквієм» був замовлений графом Францем фон Вільзегом для щорічного виконання на честь його покійної дружини. Сам граф мав звичку анонімно купувати твори талановитих авторів, переписувати своєю рукою та видавати їх за власні.
Ідея створення реквієма повністю охопила Моцарта, хоча він все частіше скаржився на погане самопочуття. Дружина композитора Констанца помічала, що робота над партитурою заупокійної меси згубно впливає на здоров’я чоловіка. Моцарт неодноразово говорив дружині й друзям, що імовірно для самого себе він пише «Реквієм». 18 листопада, за 3 тижні до смерті, композитор ще диригував своєю Масонською Кантатою, а 20-го захворів, так і не завершивши твір. 5 грудня 1791 року біля часу ночі Моцарт помер.
За найбільш розповсюдженою версією, в свій останній день життя Моцарт передав рукописи своєму улюбленому учню Зюсмайєру, доручивши завершити переказ трьох хорів та виконати оркестровку, намічену лише ескізно.
14 грудня 1793 року музика вперше прозвучала завдяки графу Францу фон Вільзегу. Граф намагався присвоїти авторство собі, але ні в кого зі слухачів не виникло сумнівів, що це справжній твір Вольфганга Амадея Моцарта.
З моменту видавництва «Реквієму» пройшло більше, ніж 200 років, але він і зараз звучить на поминальних церемоніях і класичних концертах.
