Музика харківської династії композиторів Віталія та Ірини Губаренко повертається на рідну сцену

0

Проект “Харківські династії”, який стартував в Харківській філармонії в червні з концерту юних скрипалів родини Удовиченко, отримав своє продовження і в останньому концерті місяця. 30 червня на філармонічній сцені звучала музика харківської династії композиторів — Віталія Губаренка (1934-2000), та його дочки Ірини Губаренко (1959-2004). Концерт відвідала дружина композитора Марина Романівна Черкашина-Губаренко — теж харків’янка, дочка артистів театру “Березіль”, відома музикознавиця, музичний критик, педагог та лібретист. Після концерту Марина Романівна поділилася своїми враженнями:

“30 червня в Харкові відбулась, на мій погляд, дуже важлива музична подія — на харківську естраду харківському слухачу повернулася музика харків’янина (який тут починав свій шлях, який тут формувався як композитор) Віталія Губаренка.

Віталій Губаренко значну частину свого життя провів в Харкові, тут, фактично, він став відомим, але останні 15 років він жив в Києві, трохи сумував за тим, що в Харкові його музика мало звучала, і він, ніби можна сказати, пішов з життя трошки ображенним на рідне місто. Він вважав, що тут повинна більше звучати його музика, але так вийшло, що вона довго не звучала. І вчора в філармонії відбувся такий знаковий концерт, в якому прозвучала не лише музика Віталія Губаренка, твори які відомі, які виконувались в Києві та в інших містах, але й музика його дочки, нашої дочки — Ірини Губаренко, яка була справжньою патріоткою Харкова. Все своє життя вона провела в Харкові, вона дуже любила рідне місто. Ми хотіли її перевезти до Києва, хотіли, щоб вона була з нами, але вона все своє життя, яке, на жаль, обірвалося дуже рано, в 45 років, все життя і творчість віддала Харкову. 20 років вона очолювала музичну частину Театру для дітей та юнацтва, вона оформила більше 20 вистав власною музикою. І от, можна сказати, вперше в такому серйозному симфонічному концерті прозвучав симфонічний твір Ірини Губаренко “Пісні самотності” на вірші Шевченка і масштабні твори Віталія Губаренка: симфонічна поема “Liebestod”, вірніше, симфонія-балет, як він її назвав, Друга камерна симфонія для скрипки з оркестром. І цей концерт відбувся в рамках циклу “Харківські династії” — це теж дуже показово.

Я дуже вдячна талановитому, блискучому диригенту Юрію Янко, який фактично запропонував цю програму, який став ініціатором проведення такого концерту, і який його феєрично провів. Я давно не чула як звучить оркестр Харківської філармонії, з цим оркестром я дуже давно знайома, але тепер, мені здається, оркестр досяг високого художнього рівня, рівня справді європейського колективу. Це довели не тільки твори Віталія і Ірини Губаренко, це довів Вагнер, тому що закінчувався концерт знаменитим твором — вступом і сценою смерті Ізольди з опери “Трістан і Ізольда” Вагнер, а Вагнер це покажчик рівня оркестру, найкращий такий покажчик. Юрій Янко блискуче провів цей концерт і продиригував Вагнера.

Мені дуже сподобалася публіка. Сподобалося, що люди прийшли доброзичливі, прийшли ті, які здатні зрозуміти сучасну музику. Музику, може, не настільки вже легку для розуміння. І вони дуже тепло прийняли цей концерт. Так що я була абсолютно щаслива, потрапити в Харків на цей концерт. І буду радіти якщо музика Віталія буде частіше звучати в Харкові. Музика Ірини ніколи не зникала в Харкові, тому що і досі в Театрі для дітей та юнацтва йдуть вистави, які оформлені її музикою. Так що маю надію на майбутні зустрічі.

Поделиться

Ответить